Розбудіть мене на світанку (коли самий міцний сон) й спитайте, яке пиво я буду пити, то ще не прийшовши до тями, я скажу: “Guinness Draught“. І тільки потім ви почуєте: “Якого дідька?, “Ви що, подуріли з такими запитаннями?” та інші, менш пристойні вирази.

Те, як відбулось моє знайомство з Гінесом, і як я потім став його євангелістом – це настільки шаблонно, таке cliche. Така історія повторюється з будь-ким, будь-де у всьому світі: все починається чи то з першого кухля, чи то з першої пляшки Draught. З часів першого знайомства я вже скуштував та вподобав багато інших сортів від інших виробників. Але я все одно повертаюсь до нього, до Гінеса. Й не тому, що колись воно справило на мене незабутнє враження й я п’ю його не для старої пам’яті, а тому що й досі воно полишається для мене пивом, що приносить насолоду.

Зовнішній вигляд

Як налите в склянку (бажану фірмову, що має вже навіть не канонічний вигляд – іконічний) пиво має темний червонувато-коричневий (не чорний) колір, що пронизаний лазерними спалахами червоного світла. Пиво оживає в склянці й звільнює бульбашки (можна загубитись, якщо спостерігати за ними. Це магічне видовище, маже гіпнотичне!), стрімко піднімаються вгору, утворюючи чудову світло-бежеву, майже білу шапку, яка разюче контрастує з пивом.

Аромат

Шоколадний, смажений, злегка кислуватого солоду з фруктовими нотками. Не такий інтенсивний, як очікується, але це, можливо, через густу шапку піни.

Смак

Такий самий, як і обіцяв аромат: переважають – м’який молочний шоколад, слабка кава, темні фрукти та кисло-смажений солод та легка гіркуватість, що додана для балансування всієї композиції. Загальний шовковистий вершковий смак з легким присмаком вуглецю, що стає сухішим в кінці. Післясмакові відчуття смаженого солоду з легкою гіркотою.

Є великі шанси того, що читач цих рядків знайомий зі смаком Guinness “Draught”: не яскравий, навіть дещо невиразний, але, тим не менш, легко пізнаванний та іконічний, от такий парадокс. Парадокс, що його варто налити в знайому склянку.