В рамках поповнення запасів нашого сімейного алко-ящику, що у всіх благопристойних сім’ях має назву “бар” – відправила мене дружина по супермаркетах: все одно нічого не робить чоловік… а так, як вмовляти його сідати на мот не треба, то хай покатається з користю.

[ad#horizontal_centered_banner]
То їду я містом, підстрибую на нерівностях асфальту й брязкаю отією склотарою в рюкзаку та обливаюсь потом від розбурханої моєї уяви, яка малювала картину: падаю я з мотом – мот побитий, я побитий й, що саме жахливе, всі ті чудові напої побились та розтікаються смачною калюжею по асфальту… так от, відволікся я щось від теми, згадалось мені, що дружина так і не скуштувала аутентичного сливового вина. Те саме, що продається у нас в супермаркетах в оригінальних 0.75 л пляшках, більше схожих на високу та вузьку банку. Відмінною особливістю такого вина є те, що там плавають двійко слив.

 Якщо кого цікавить, то зазвичай воно є в наявності в супермаркетах “Велика кишеня”.

Вино було придбано й ввечері спожито. Саме вино варто споживати охолодженим до 5-7°С, тому попередньо воно зручно розмістилось в холодильнику, де й зараз перебуває. Про всяк випадок, раптом буде настрій, а чекати – ніколи не хочеться.

Сливове вино має приємний золотавий колір. На споживання – дуже специфічне, одночасно має солодкуватий смак зелених слив та гіркоту сливових кісточок. Якщо раз скуштувати – переплутати з чимось іншим майже неможливо.

Споживати на повноцінній гулянці в якості основної “страви” мабуть не вийде. Келих, може два – а далі… ну не лізе, й все тут. А от в якості аперитиву – те, що треба.