В спекотний день літа не можна не віддати шану тій привабливій силі, яку породжує незаконно-народжений метис… бо мохіто, взагалі-то, є незаконним нащадком тропічного Дайкірі та славетновідомого М’ятного джулепу з Кентукі. Але, якщо чесно, його позашлюбність – це метафора, оскільки, якщо дотримуватись фактів, напій має небагато спільного з штатом блакитної трави. Не згадуючи же про те, що він передує Дайкірі, принаймні в зародковому вигляді. Що, в біологічному сенсі, робить всю цю історію неможливою.

• 40 мл білого рому (кубинського)
• 30 мл соку лайму (свіжовичавленого)
• 6 листочків м’яти
• 2 чайні ложки білого цукру
• газована вода

Мохіто, якщо чесно, це охайніша версія давнього кубинського Draque чи, як ще його називали, Дрейк (на честь сера Френсіса, який вбив в Карибському регіоні трохи свого часу). Суміш aguardiente de cana (що є ніщо інше, як сирий, не витриманий ром), цукру, лайму та м’яти, цей Draque був улюбленим напоєм робітників цього родючого та засушливого острову ще в другій четверті XIX сторіччя. Принаймні, про нього стало відомо з тих часів, як про Draquecito, з оповіді “El Colera en la Habana” за авторством кубинського поета/новеліста Рамона де Пальма. Дайкірі ж з’являється лише наприкінці того ж сторіччя.

В якийсь момент, він мав настати після того, як Дон Факундо Бакарді, з Bacardi Bacardis, відкрив магазин в 1862 році, після того, як покращив aguardiente до білого рому, хтось додає льоду, хтось інший – все це заливає зельтерською, а хтось третій, змінивши значення слова… н-ну, тут я не певен, але це мало відношення до “замочування”. Найбільш ранні посилання на завершений продукт з’являються в 1931 році. Тобто, коли Мохіто опиняється в коктейльному буклеті бару “Забризканого Джо” в Гавані. В ньому він згадується двічі: в розділі “Випивка з Bacardi” та в розділі “Коктейлі з Gordon’s Dry Gin” (як справжній професіонал – я протестував обидва варіанти… віддаю перевагу рому, хоч інший варіант і не викликав нарікань).

Незалежно від складнощів його родоводу, цей кубинський охолоджувач став дуже популярним в останні роки, один з небагатьох яскравих зірочок в коктейльній культурі. Це простий напій, що дозволяє легко напитись, без складнощів та суєти. Цей напій любив Хемінгуей й існує широко розрекламований і, безсумнівно, абсолютно недостовірний дзвін щодо того, в якому барі Гавани він полюбляв пити мохіто, а в якому – дайкірі. Приємно мати сталі звички й все таке інше, але ця людина пила все й усюди. Чому би й ні?

В склянку для коктейлів покласти цукор, листочки м’яти та влити сік лайму.

Подавити листочки м’яти товкачиком (він же мадлер),

плеснути газованої води (не багато) та наповнити склянку кришеним льодом.

Влити ром,

долити газованої води.

Прикрасити коктейль м’ятою.

Подавати з трубочкою.

P.S. Коктейль “Мохіто” належить до офіційного списку коктейлів Міжнародної асоціації барменів (IBA).