Цю пляшку привезла дружина (придбала в “Ашані”, що біля Московського мосту), коли гулянка вже була в розпалі, то ж ми спочатку не зрозуміли всю глибину глибин…

Ні, різницю смаку було відчутно одразу… навіть не смаку… тупо тхнуло спиртом з легким присмаком рому. Оскільки якось не вірилось, що в “Ашані” торгують підробкою (наче ж вже не українські бізнесмени, французи), то списали на те, що це ми вже напились, й нічого в ромі не розуміємо. Але через день, вже на тверезу – скуштував я цей “напій” ще раз. Те саме: тхне спиртом, на смак – той самий розведений спирт з легким присмаком рому. Їхати в “Ашан” і лаятись резону вже не було: чек дружина не зберегла.

Через пару тижнів, як назрівала нова гулянка, повний сил та рішучості влаштувати, якщо треба величезну сварку, поїхав вже я купувати ром, але в інший “Ашан”, на Кружній. Тут я вже, прямо біля каси, відкрутив кришку й понюхав: те саме – відчутний запах спирту й, зовсім трошки, рому. А мало б бути навпаки.

Полаятись з адміністрацією не вийшло: гроші за пляшку повернули без проблем. Ні, звісно були спроби розповісти про те, що “от і ці почали економити на виробництві” (угу, розкажіть мені про те, що торгова марка зі світовим ім’ям буде собі репутацію псувати), “це воно трошки постояло й оце спирт вгору піднявся в пляшці. Зараз вивітриться й все буде нормально” (отаких з такими тупими “поясненнями” я взагалі ненавиджу!), але всі ці спроби швидко всохли, достатньо було на мене глянути… але оскільки питання білого рому для домашнього бару було все ж актуальним, то взяв я пляшку рому від Angostura. Н-ну, й оскільки питання довіри до “Ашану” було під сумнівом, то відкрив й цю пляшку: тут був повний порядок й справжній ром.

Оскільки вечір п’ятниці й головного у відділі алкоголю не було, то в адміністрації мені пообіцяли що в понеділок буде вжито заходів щодо підробки. Ну що ж, в понеділок я знов заїду в той Ашан й гляну, чи прибрали пляшки з полиць. Якщо ні, то от з цією пляшкою поїду сваритись, але вже не в “Ашан”…

Тепер таке питання: постачальник на всю Україну – один (зазвичай певна фірма возить щось одне. Такого в Україні немає, щоб різні фірми імпортували одне й те саме).  Тобто цілком можливо, що всюди завезли підробний білий ром Bacardi й найближчим часом купувати це не варто. Ну хіба як оце придбати, одразу відкручувати кришку й перевіряти на “справжність”. Це, звісно, якщо смакова пам’ять присутня й ви точно знаєте, як має пахнути справжній ром.