Мандарин родом з Південно-Східної Азії та Філіппін. В великих кількостях він вирощувався в Японії, на півдні Китаю, Індії та Ост-Індії. Вирощуватись в Європі та Америці цей фрукт почав в XIX сторіччі, але це був не миттєвий процес, а невеликі кроки окремих ентузіастів, зацікавлених у вирощуванні певних сортів. На відміну від апельсину, мандарин є набагато більш холодостійким, а його дерево – менш вразливе до посухи. Фрукт не стає м’яким і не вразливий до холоду.

Сорти мандарину поділяються на декілька класів:

1. Чанша, Ле-Дар, Імператор, Онеко, Китайський мандарин.
2. Клементина, Клеопатра, Денсі, Китайський медовий мандарин, Понкан, Робінсон.
3. Оварі, Кара.

Мандарини всіх сортів, в першу чергу, споживаються як окрема страва або у фруктових салатах, желатинах, пудингах чи пирогах. Незначна кількість сортів консервується в сиропі.

Ефірне масло зі скоринки використовується при виробництві льодяників, желатину, морозива, жувальної гумки, а також випічки. Екстракт ефірних олій є стандартним ароматизатором для газованих напоїв. Ефірна олія, з якої видалені сесквітерпени, використовується при виробництві лікерів. Помарнача мандаринового масла, дистильована з листя, гілочок та незрілих плодів, також використовується в кулінарії та броварстві.